Зміст
Артеріальна гіпертензія — одне з найпоширеніших хронічних захворювань у світі. В Україні підвищений тиск має кожен третій дорослий, але лікується лише половина з них. Решта або не знає про проблему, або знає — але тримає в аптечці одну таблетку “на крайній випадок”. Між тим, нелікована гіпертонія протягом кількох років руйнує судини, серце, нирки і мозок — і саме вона є основною причиною інфарктів та інсультів в Україні.
Таблетки від тиску — не засіб для зниження цифр на тонометрі. Це захист органів від шкоди, яку завдає постійно підвищений тиск. Розберемось, які групи препаратів існують і як лікарі вибирають між ними.
Що таке артеріальна гіпертензія і коли потрібні ліки
Норма артеріального тиску для дорослих — до 130/80 мм рт. ст. за рекомендаціями Американського кардіологічного товариства або до 140/90 за Європейськими настановами. Діагноз “гіпертонія” ставлять, якщо підвищений тиск фіксується при кількох вимірюваннях у різний час.
Ліки призначають, коли:
- тиск стабільно вище 140/90 мм рт. ст. попри зміни способу життя;
- є супутні захворювання — цукровий діабет, хронічна хвороба нирок, серцева недостатність;
- тиск вище 130/80 при вже наявних серцево-судинних захворюваннях або після інфаркту чи інсульту;
- є ураження органів-мішеней — потовщення стінок серця, зміни на очному дні, мікроальбумінурія.
При першій стадії гіпертонії лікар може запропонувати спочатку 3–6 місяців спостереження зі зміною способу життя — зниження ваги, відмова від солі і алкоголю, фізична активність. Якщо цього недостатньо — призначають медикаменти.
“Таблетки від тиску не лікують гіпертонію — вони контролюють її. Саме тому їх приймають щодня і довічно, а не курсами або тільки коли погано.”
Основні групи препаратів від тиску
| Група | Механізм | Типові препарати | Перевага вибору |
|---|---|---|---|
| Інгібітори АПФ | Блокують синтез ангіотензину II | Еналаприл, лізиноприл, раміприл | Діабет, хвороба нирок, серцева недостатність |
| Сартани (БРА) | Блокують рецептори ангіотензину II | Лозартан, вальсартан, олмесартан | Непереносимість іАПФ, діабет, нирки |
| Антагоністи кальцію | Розслаблюють судини | Амлодипін, ніфедипін, лерканідипін | Літні, ізольована систолічна гіпертонія |
| Бета-блокатори | Знижують ЧСС і серцевий викид | Бісопролол, метопролол, небіволол | Стенокардія, аритмія, після інфаркту |
| Діуретики | Виводять рідину і натрій | Гідрохлортіазид, індапамід | Затримка рідини, в комбінаціях |
| Антагоністи альдостерону | Калійзберігаючий діуретик | Спіронолактон | Резистентна гіпертонія, серцева недостатність |
Інгібітори АПФ: перша лінія при гіпертонії
Еналаприл, лізиноприл, раміприл
Інгібітори АПФ — одна з найбільш призначуваних груп у лікуванні гіпертонії. Вони блокують фермент, що перетворює ангіотензин I на ангіотензин II — потужний звужувач судин. Результат — судини розширюються, навантаження на серце знижується, тиск падає.
Крім зниження тиску, іАПФ мають додаткові захисні ефекти:
- уповільнюють прогресування діабетичної нефропатії;
- зменшують гіпертрофію лівого шлуночка серця;
- знижують смертність після інфаркту міокарда;
- захищають нирки при хронічній нирковій хворобі.
Еналаприл — найвідоміший і найдоступніший представник групи. Стандартна доза — 5–20 мг на добу в один або два прийоми. Лізиноприл зручніший тим, що не потребує метаболізму в печінці — підходить при захворюваннях печінки. Раміприл має найбільшу доказову базу щодо захисту серця після інфаркту.
Головний побічний ефект іАПФ — сухий кашель, що виникає у 10–20% пацієнтів. Це не небезпечно, але дуже неприємно. Тоді переходять на сартани.
Протипоказання до іАПФ
Інгібітори АПФ не призначають при:
- Вагітності — особливо у II і III триместрах, спричиняють вади розвитку плода.
- Двосторонньому стенозі ниркових артерій — різко погіршують функцію нирок.
- Ангіоневротичному набряку в анамнезі — небезпечне ускладнення.
- Гіперкаліємії — іАПФ підвищують рівень калію в крові.
Сартани: альтернатива без кашлю
Сартани, або блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА), діють в тій самій системі регуляції тиску, що й іАПФ, але на іншому рівні — блокують рецептори, а не синтез ангіотензину. Ефект порівнянний, але кашель виникає вкрай рідко.
Лозартан — один із найпоширеніших сартанів в Україні, доступний і добре вивчений. Додатковий ефект: знижує рівень сечової кислоти, тому особливо підходить пацієнтам із гіпертонією і подагрою. Вальсартан і олмесартан — ефективніші при тяжчій гіпертонії і мають більш тривалу дію.
Сартани — препарати вибору при:
- непереносимості іАПФ через кашель;
- цукровому діабеті з мікроальбумінурією;
- хронічній нирковій хворобі;
- серцевій недостатності (не всі представники).
Антагоністи кальцію: амлодипін і не тільки
Чому амлодипін — один з найпопулярніших препаратів у світі
Антагоністи кальцію блокують кальцієві канали в стінках судин, через що м’язові клітини розслабляються і судини розширюються. Є два підтипи: дигідропіридинові (амлодипін, ніфедипін, лерканідипін) — діють переважно на судини, і недигідропіридинові (верапаміл, дилтіазем) — діють і на судини, і на серце.
Амлодипін — один із найчастіше призначуваних антигіпертензивних препаратів у світі. Він діє м’яко, тривало — 24 години — і добре поєднується з іАПФ або сартанами. Особливо ефективний при ізольованій систолічній гіпертонії у літніх людей, де верхній тиск підвищений, а нижній — нормальний.
Типовий побічний ефект амлодипіну — набряки гомілок. Вони виникають через розширення судин, а не через затримку рідини, тому на них не реагують діуретики — допомагає зниження дози або перехід на лерканідипін.
Верапаміл і дилтіазем знижують не тільки тиск, але і частоту серцевих скорочень. Підходять при гіпертонії у поєднанні з надшлуночковими аритміями. Протипоказані при поєднанні з бета-блокаторами через ризик брадикардії і блокади.
Бета-блокатори при гіпертонії
Бета-блокатори знижують тиск, зменшуючи частоту серцевих скорочень і силу серцевих скорочень — і через це знижуючи серцевий викид. Крім того, вони пригнічують вивільнення реніну нирками.
У сучасних рекомендаціях бета-блокатори не є першою лінією при ізольованій неускладненій гіпертонії. Але вони стають препаратами вибору при:
- гіпертонії у поєднанні зі стенокардією;
- перенесеному інфаркті міокарда;
- тахікардії і надшлуночкових аритміях;
- серцевій недостатності зі зниженою фракцією викиду;
- тиреотоксикозі з гіпертонією.
Бісопролол і небіволол — найбільш кардіоселективні бета-блокатори з мінімальним впливом на бронхи. При бронхіальній астмі бета-блокатори протипоказані або призначаються з великою обережністю тільки кардіоселективні.
“Бета-блокатори при гіпертонії — не перша лінія, але незамінна опція при поєднанні підвищеного тиску зі стенокардією або аритмією. Тут вони вирішують одразу дві проблеми.”
Комбіновані препарати: зручність і ефективність
Більшість пацієнтів із гіпертонією потребують не одного, а двох або трьох препаратів для досягнення цільового тиску. Тому фармацевтичні компанії давно випускають фіксовані комбінації в одній таблетці.
Переваги комбінованих препаратів:
- менше таблеток на день — краща прихильність до лікування;
- синергічний ефект двох механізмів дії;
- нижчі дози кожного компонента — менше побічних ефектів;
- зручність для пацієнтів, які забувають приймати кілька таблеток.
Найпоширеніші комбінації: іАПФ + діуретик (еналаприл + гідрохлортіазид), сартан + діуретик (лозартан + гідрохлортіазид), антагоніст кальцію + іАПФ (амлодипін + лізиноприл), антагоніст кальцію + сартан (амлодипін + вальсартан).
Як знизити тиск швидко при кризі
Гіпертонічний криз — різке підвищення тиску вище 180/120 мм рт. ст. з симптомами або без. Дії залежать від наявності симптомів ураження органів-мішеней.
При неускладненому кризі без симптомів ураження органів:
- Лягти і заспокоїтись — стрес підвищує тиск.
- Прийняти каптоприл 25 мг під язик — ефект через 15–30 хвилин.
- Виміряти тиск через 30 хвилин.
- Якщо не знизився — звернутись до лікаря або викликати швидку.
При ускладненому кризі з болем у грудях, задишкою, порушенням зору або свідомості — негайно викликати швидку. Це може бути інфаркт або інсульт.
Самостійно приймати ніфедипін під язик у 2026 році не рекомендують — різке падіння тиску небезпечне для літніх пацієнтів і тих, хто приймає інші антигіпертензивні.
Кому що підходить: вибір препарату залежно від ситуації
Вибір конкретного препарату — завжди індивідуальний і залежить від супутніх захворювань.
Особливі ситуації у виборі препарату:
- цукровий діабет — іАПФ або сартани як перший вибір через захист нирок;
- хронічна хвороба нирок — іАПФ або сартани, ретельний контроль калію і креатиніну;
- серцева недостатність — іАПФ або сартани, бета-блокатори, спіронолактон;
- після інфаркту — бета-блокатори, іАПФ обов’язково;
- стенокардія — бета-блокатори або антагоністи кальцію;
- вагітність — метилдопа, лабеталол, ніфедипін продовженої дії;
- подагра — лозартан (знижує сечову кислоту), уникати тіазидних діуретиків;
- астма — уникати бета-блокаторів, іАПФ і кальцієві антагоністи безпечні.
